„Я чуло тебе пригортаю,
Я міцно тебе обняла,
В обіймах зогрітись бажаю, —
Холодна вечірняя мла.“
У сутіні хмарної ночі
Що раз блідий місяць зника;
Смутніють що раз твоі очі,
Вродлива дівчи́но морська.
„Смутніш вони бути не в силі,
Бо й так вже вільготні й сумні, —
То крапля із синёї хвилі
Зосталася в очіх мені.“
Як чайка там скиглить та вьється!
Як море шумить та гука!
Чого твоє серце так бьється,
Вродлива дівчи́но морська?
„Ох, бьється воно невгамовно
Те серце моє навісне, —
Кохаю тебе невимовно,
Ти, любе створіння земне!“
