Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/76

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 68 —


53.

Хай на дворі вітер грає,
Заверюха завиває,
Снігом кидає в вікно:
Се для мене все одно, —
Бо на серці ве́сна-красна,
В ньому любки постать ясна!

Л. У.



54.

Хто благає Матір Божу,
Хто святих Петра i Павла,
Я ж одну благаю тільки —
Сонце ясне, любку гожу:

Будь до мене прихильніша,
Дай роскоші, поцілунків!
Ти, з дівчат найкраще сонце,
З сонців дівчина ясніша!

Л. У.



55.

Невже-ж бліде мое обличчє
Тобі нічого не сказало
Про сум, журбу мого кохання?
Невже-ж тобі сёго ще мало?

Невже-ж ти хочеш, щоб кохання
Просив я гордими вустами,
Як старець милостині просить
В людей старечими словами?