Журнал небіжчика Шевченка небавом по смерти нашого „Кобзаря“ — був надрукований в „Основі“ р. 1861 — 2. Але не вважаючи на те, ми друкуємо єго і певні, що сим вдовольняємо пекучу потребу Русинів, як на Українї сущих, так ще більш в Галичинї. Опріч того, що Записки Шевченка дають найважнїйший життєписний материял, друкуємо їх з великою охотою і з подякою перекладникови — от з яких причин: „Основа“ і на Українї тепер біблїоґрафічна рідкість, а у нас в Галичинї її, можна мовити, і в день з огнем не знайдеш; бо і в свій час доходило її в Галичину хиба кілька примірників, може 3 — 4. До того-ж Записки Шевченка писані мовою московською і так їх надруковано в „Основі“. Через те про галицьких Русинів, коли-б „Основи“ було у нас і в достач, Записки для більшости були би неприступними. На останку „Основа“ мусїла друкувати Записки, викидаючи цїлі сторони; через що і на Українї журнал, надрукований в „Основі“, не досягає тієї мети, якої він повинен досягати.
Не можна було нам не звернути уваги ще й от на що. Останнїми часами, опріч „Кіевск. Старин-и“ друкують і інчі московські вістники „Споминки“ ріжних людий про ґенїя нашого слова; а в тих споминках почали трапляти ся часом зовсїм непевні речи і коли
