Залїский опріч свого звичайного щиро-сердешного прелюдія, пише, що одержав усї мої малюнки, що декотрі з них вже продав в добрі руки і гроші 150 р. переслав до Лазаревського, Неутомний друзяка! Ще знакомить він мене з якоюсь своєю землячкою Литвиновою, що нещодавно вернула ся з Італїї, привівши велику силу зграбних творів. Мене й за вічи така знаємість причаровує і я сердешне дякую свого друга за отсю листовну знаємість.
Що отсе воно за знак, що Кухаренко до мене не пише? Не вже він не одержав мого поличчя і моєї „Москалевої Криницї“? Булоб се менї страх як досадно. Упившись читаннєм дружних листів, у вечері з Овсянниковим пішли ми до красунї-Волошки. Страшна, невидана молодиця! Намаґнетизувавшись гарненько, побажали ми їй щасливої дороги до не любого їй Катеринобурґа і попращали ся — може й на віки. Дивна молодиця! Чи вжеж отсе кров стародавних Сабинянок живе так могутне і без краю? Виходить воно, що так.
18. Написав і одіслав листи до моїх любих друзяків до М. Лазаревського і до Б. Залїского.
19. У клубі розкішний обід з музикою і повальна гомерична випивачка.
20. Ніч і на другий день перебував в чарівній родинї М-т Гільде.
21. Прийшла думка переглянути манускрипт мого „Матроза“. Просто на про-чудо в манускриптї сила помилок! Еге! Се-ж переписував її нїхто інчий як прапорщик „Отдѣльнаго Оренбурскаго корпуса“, з баталїона Nro 1-ий доб. Нечаєв, оден з лїпших годованцїв Оренбурського Неплюєвського кадетського корпусу. Які-ж то там середущі, та найгірші ті вихованцї, коли вже найлїпший з них отакий-от темний? а до того ще й пяниця? Проклін на вас чоловіко-убивцї кадетські корпуси!
23. В годинї 9 у вечері зустрів ся з А. К. Шрейдерсом при сьвітлї велелїпної пожежи. Від єго довідав ся, що до тутешнього воєнного ґубер-
