Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/166

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 156 —

торжеств! О трейтїй годинї в ночи приїхав Михайло Семенович Щепкин!

(25, 26, 27 і 28 не записано нїчого).

29. В 1 годинї ночи поїхав від мене М. С. Щепкин. Я, Овсянников, Брилкин і Олїйников провели мого великого друга до першої станциї і рівно в 3 год. вернули ся до дому. Шість день, шість день повного радісно-торжественного життя! І чим я відплачу́ тобі, мій старий, мій єдиний друже! чим я заплачу́ тобі, за отсе щастє? за отсї радісні, солодкі сльози? Любовю? Але-ж я давно люблю тебе, тай хто, знаючи тебе, не любить? Так чим же? Молитвою? Опріч щирої молитви за тебе я нїчого не маю.

30. Я все ще не прийду в себе після чарівного гарного видїння. Все ще у мене перед вічми стоять: Городничий, Матрос, Михайло Чупрун і Любим Торцов. Але яскравійш і промінисто блискуче за великого артисти стоїть великий чоловік, що рахманно так усьміхаєть ся, мій друзяка єдиний, щирий, мій незабутнїй Михайло Семенович Щепкін.



1858.
СЇЧЕНЬ.

Новий рік по приятельски весело зустрів в родинї М. І. Брилкина.

Отже хоч як весело зустріли ми новий рік, а як прийшов я до господи, стало менї нудно. Трохи понудившись, пішов я до чарівної семї m-me Гільде. Але нудота і тут не покинула мене; і я з храму Прияпа пішов до утренї; тут ще гірш! на похміллє сьпівали так, що я заткнув вуха, та швидче геть з церкви. Прийшовши до господи, я неумисне взяв Біблїю, розгорнув і бачу шматочок паперу; на єму Олїйников з вуст Михайла Семено-