вича записав байку. З сієї знахідки я так зрадїв, що зараз же взяв ся переписувати її. Ось вона:
По улицѣ и длинной и широкой
И на большомъ дворѣ стоитъ богатый домъ,
И со двора разносится далеко
Зловоніе кругомъ.
А виноватъ хозяинъ въ томъ.
Хозяинъ нашъ прекрасный, но упрямый,
(Мнѣ дворникъ говоритъ),
Раскапивать велитъ памойную онъ яму,
А чистить не велитъ.
Зачѣмъ раскапивать заглохшее дермо,
И не казнить воровъ, не предавать ихъ страму;
Не лучшель облегчить народное ярмо
И вычистить велѣть помойноную ту яму?
Кажуть, що отсю байку скомпонував московський актор Ленський. Се не походить на водевільний куплєт. Отся байка так добродїйно вплинула на мене, що я дописуючи останнього рядка, вже спав.
Сегоднї я познаємив з родиною Брилкина любу Катерину Борисівну Піунову (акторку). Вона з сієї знаємости в восхитї і не знає як мене і дякувати.
О! як добродїйне вплинув Михайло Семенович на отсе любе і талановите створіння! Вона виросла, покращала, порозумнїйшала після „Москаля Чарівника, — де вона грала ролю Тетяни, і справила ту роль так чарівливо, що публїка з восхиту просто ревла. М. С. мовив до мене, що вона перша артистка, з якою він, раюючи, справляв Михайла Чупруна і що знаменита Самойлова, як прирівняти до скромної Піунової — просто салдатка.
2. Добрий Олїйников передав менї сегоднї вірші Курочкина „На смерть Беранже“: та їх так препогано переписано, що я ледві спроміг ся прочитати. Одначе-ж прочитав і записав собі на спомин. Гарні, сердешні вірші.
(Записані й вірші:
17 Юля 1857 г.
Зачѣмъ Парнассъ волнуется опять?
На площадяхъ и улицахъ солдаты? і т. д.)
