Моє сьвято відбуло ся в кватері доброго К. Шрейдерса. У вечері пішов я провести Климовського. Він їде до Петербурга. З ним гадав і я їхати в гостї до М. С. Щепкина; але лист Лазаревського спинив мене.
26. Товбич запрошав мене прогуляти ся з ним за 75 верстов від Нижнього. Я охоче згодив ся, щоб скоротити довгого дожидання урядової звістки про дозвіл жити менї в Петербурзї. Ми запрохали до гурту актора Владимирова і панну Сашу Очеретникову — голїнну людину. Поганенько пообідали на мій кошт в ресторанї Бубнова і рушили в дорогу.
27. В селї Міднівцї, куди ото ми їздили, пробули ми до 9 години вечера. Тут зустрів я капітана Петровича: він приїздив в тій самій справі, що й Товбич. Петрович родом Сербин, людина осьвічена, проста і сердешна: добре розуміє і глибоко спочуває усему сучасному. Прикро менї, що я проживши стількі часу в Нижньому, тількі сегоднї зустрів ся з отсїм рідким чоловіком.
28. Ранком о 7-ій годинї ми в доброму гараздї вернули ся до Нижнього. Подорож наша була веселою і не зовсїм пустою. Саша Очеретникова була огидливою: вона без милосердя пиячила і на кожній станциї зражувала, не розбіраючи людий. Бідолашне і безвороття пропаще хоча й прекрасне створіння! Жахлива драма!
1. Від мінїстра внутрішних справ прийшла до тутешнього ґубернатора бомага, що менї дозволено перебувати в Петербурзї, але все ще під доглядом полїциї. Се робота старого розпутника японця Адлєрберґа.
2. Одержав листа від грапинї Н. І. Толстої. Пише вона, що її сердешне бажання, нарештї, збуло ся і вона нетерпляче жде мене до себе. Добра, благородна людина! Чим я поквітую за те добро, що ти для мене зробила? Щирою молитвою без краю!
