|
— „Нагаями!
Свиняче ухо! Жартувать,
Чи що ти хочеш?
— „Я? з панами?
Крий Боже! зараз, дайте встать,
Ясновельможні (нишком — свині!)“
— „Пане полковнику, ламай!“
Упали двері... а нагай
Малює вдовж жидівську спину.
„Здоров, свине, здоров, жиде,
Здоров, чортів сину!“
Та нагаєм, та нагаєм.
А жид зогнув спину:
„Не жартуйте, мості-пане!“
— „Добри-вечір, в хату!
Ще раз шельму! ще раз!... годі!
Вибачай, проклятий!
Добри-вечір! а де дочка?“
— „Умерла, панове.“
— „Лжеш, іудо! нагаями!“
Посилались знову.
„Ой паночки-голубчики,
Їй-Вогу, немає!“
— „Брешеш, шельмо!“
— „Коли брешу.
Нехай Вог карає!“
— „Не Вог, а ми. Признавайся!“
— „На-що б мав ховати,
Як-би жива? Нехай, Боже,
Щоб я був проклятий!...“
„Ха, ха, ха, ха!... Чорт, панове,
Літанью[1] співає.
Перехристись!“
— „Як же воно?
Далебі не знаю.“
— „От-так, дивись...“
|
