|
Лях христиться,
А за ним іуда.
„Браво! браво! охристили.
Ну, за таке чудо
Могоричу, мості-пане!
Чуєш, охрищений?
Могоричу!“
— „Зараз, зараз!“
Ревуть, мов скажені,
Ревуть ляхи, а поставець
По столу гуляє.
„Єще Польща не згинела!“
Хто-куди гукає.
„Давай, жиде!“
Охрищений
Із лёху та в хату
Знай шмигляє, наливає;
А конфедерати
Знай гукають: „жиде! меду!“
Жид не схаменеться.
„Де цимбали? грай, псявіро!“
Аж корчма трясеться —
Краковяка оддирають,
Вальса та мазура.
І жид гляне та нищечком:
„Шляхецька натура!“
— „Добре, годі! тепер співай!“
— „Не вмію, Їй-Богу!“
— „Не божись, собача шкуро!“
— „Яку ж вам? „Небогу?“
„Була колись Гандзя,
„Каліка небога,
„Божилася, молилася,
„Що боліли ноги;
„На панщину не ходила,
„А за паробками
|
