Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/122

— 90 —

„Молітесь, братія, молітесь!“
Так благотанний начина:
„Кругом святого Чигрина
Сторожа стане з того світу,
Не дасть святого розпинать.
А ви Україну ховайте:
Не дайте матері, не дайте
В руках у ката пропадать.
Од Конашевича і досі
Пожар не гасне, люде мруть,
Канають в тюрмах, голі, босі...
Діти нехрищені ростуть,
Козацькі діти; а дівчата!...
Землі козацької краса,
У ляха вьяне, як перш мати,
І непокритая коса
Стидом січеться; карі очі
В неволі гаснуть; розковать
Козак сестру свою не хоче,
Сам не соромиться канать
В ярмі у ляха... горе, горе!
Молітесь, діти! страшний суд
Ляхи в Україну несуть —
І заридають чорні гори.
Згадайте праведних гетьманів:
Де їх могили? де лежить
Останок славного Богдана?
Де Остряницина стоїть
Хоч-би убогая могила?
Де Наливайкова? нема!
Живого й мертвого спалили.⁷
Де той Богун, де та зіма?⁷⁾
Ингул що-зіму замерзає —
Богун не встане загатить
Шляхецьким трупом.⁸ Лях гуляє!
Нема Богдана червонить
І Жовті Води й Рось зелену.

Сумує Корсунь староденний: