Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/139

— 107 —

Вечеряють, а кругом їх
Пекло червоніє.
У поломъї повішані
На кроквах чорніють
Панські трупи. Горять крокви
І падають з ними.
„Пийте, діти! пийте, лийте!
З ланами такими
Може ще раз зострінемось,
Ще раз погуляєм.“
І поставець одним духом
Залізняк черкає.
„За прокляті ваши трупи,
За души прокляті
Ще раз випью! Пийте, діти!
Випьєм, Гонто, брате!“
— „Пострівай, я дожидаю,
Що ляхи прокляті...“
Ярема встав: „які ляхи?“
— „Отто бо завзятий!
Пий горілку, мій голубе!“
„Які ляхи, брате?“
— „По тім боці, у будинку
Заперлись прокляті!“
„Розвіємо!“ — „Шкода муру,
Старосвітська штука!
А ще гірше, Богданові
Мурували руки!“
„Богданові? шкода, шкода
Гетьманської праці.“
— „Я послав сказать проклятим,
Щоб видали Паца.
Помилую! Не видадуть —
Порох засилаю...
Потайники вже зроблені...“
„І ляхи гуляють?
Лічить зорі? Добре, брате!

А поки що буде,