Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/149

— 117 —

— „В Лебедині, моя пташко;
Не вставай: ти хвора.“
— „В Лебедині! чи давно я?“
— „Ба ні, позавчора.“
— „Позавчора?... Стрівай, стрівай...
Пожар над водою...
Жид, будинок, Майданівка... ¹⁷
Зовуть Галайдого...“
— „Галайдою Яремою
Себе називає,
Той, що привіз...“
 — „Де він, де він?
Тепер же я знаю!...“
— „Через тиждень обіцявся ³⁴⁾
Прийти за тобою.“
— „Через тиждень! через тиждень!
Раю мій, покою!
Бабусенько, минулася
Лихая година!
Той Галайда — мій Ярема!...
По всій Україні
Ёго знають. Я бачила,
Як села горіли;
Я бачила — кати ляхи
Трусилися, мліли,
Як хто скаже про Галайду.
Знають вони, знають,
Хто такий і відкіля він,
І кого шукає!...
Мене шукав, мене найшов,
Орел сизокрилий!
Прилітай же, мій соколе, ³⁵⁾
Мій голубе сизий!
Ох, як весело на світі,
Як весело стало!
Через тиждень, бабусенько...
Ще три дні осталось.

Ох, як довго!...