|
Не за себе, не за батька
Молилась в неволі, —
Ні, бабусю, а за ёго,
За милого долю.
Карай, Боже! Твою правду
Я витерпіть мушу.
Страшно сказать: я думала
Занапастить душу.
Як-бн не він, може б... може
І занапастила.
Тяжко було! я думала:
„О, Боже мій милий!
„Він сирота, — хто без мене
„Ёго привітає?
„Хто про долю, про недолю,
„Як я, розпитає?
„Хто обійме, як я ёго?
„Хто душу покаже?
„Хто сироті убогому
„Добре слово скаже?“ 33)
Я так думала, бабусю,
І серце сміялось:
„Я сирота: без матері,
„Без батька осталась,
„І він один на всім світі
„Мене вірно любить;
„А почує, що я вбилась,
„То й себе погубить.“
Так я думала, молилась,
Ждала, виглядала:
Нема ёго, не прибуде, —
Одна я осталась...“
Та й заплакала. Черниця,
Стоя коло неї,
Зажурилась.
„Бабусенько!
Скажи мені, де я?“
|
