|
Сини мої, сини мої!
Чом ви не великі?
Чом ви ляха не ріжете?...“
— „Будем різать, тату!“
— „Не будете! не будете!
Будь проклята мати,
Та проклята католичка,
Що вас породила!
Чом вона вас до схід сонця
Була не втопила?
Менше б гріха: ви б умерли
Не католиками:
А сёгодні, сини мої,
Горе мені з вами!
Поцілуйте мене, діти,
Бо не я вбиваю,
А присяга.“
Махнув ножем —
І дітей немає!
Попадали зарізані.
„Тату!“ белькотали,
„Тату, тату... ми не ляхи!
„Ми...“ та й замовчали.
„Поховать хиба?“
— „Не треба!
Вони католики.
Сини мої, сини мої!
Чом ви не великі?
Чом ворога не різали?
Чом матір не вбили,
Ту прокляту католичку,
Що вас породила?... 21
Ходім, брате!“
Взяв Максима,
Пішли вздовж базару,
І обидва закричали
„Кари ляхам, кари!“
|
