Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/157

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 125 —


Чому не пьє з козаками?
Чому не співає?
Нема ёго; тепер ёму,
Набуть, не до неї,
Не до співи.
 А хто такий
У чорній киреї
Через базар переходить?
Став; розрива купу
Ляхів мертвих: шука когось.
Нагнувся, два трупи
Невеликих взяв на плечі
І, позад базару,
Через мертвих переступа,
Криється в пожарі
За костёлом. Хто ж це такий?
Гонта, горем битий,
Несе дітей поховати.
Землею накрити,
Щоб козацьке мале тіло
Собаки не їли.
І темними улицями.
Де менше горіло,
Поніс Гонта дітей своїх,
Щоб ніхто не бачив.
Де він синів поховає,
І як Гонта плаче.
Виніс в поле, геть од шляху;
Свячений виймає,
І свяченим копа яму.
А Умань палає,
Світить Гонті до роботи
І на дітей світить.
Неначе сплять одягнені.
Чого ж страшні діти?
Чого Гонта ніби краде,
Або скарб ховає?
Аж труситься. Із Умані