Так Гонта кричав;
По Умані бігав. А серед базару,
В крові, гайдамаки ставили столи;
Де що запопали, страви нанесли
І сіли вечерять. Остатняя кара
Остатня вечеря!
„Гуляйте, сини!
Пийте, поки пьється, бийте, поки бьється!“
Залізняк гукає. „А ну, навісний,
Ушкварь нам що-небудь, нехай земля гнеться,
Нехай погуляють мої козаки!“
І кобзарь ушкварив:
„А мій батько орандарь,
Чоботарь;
Моя мати пряха
Та сваха;
Брати мої, соколи,
Привели
І корову із діброви,
І намиста нанесли.
А я собі Христя
В намисті;
А на лиштві листя
Та листя,
І чоботи і підкови.
Вийду в-ранці до корови,
Я корову напою,
Подою,
З паробками постою.
Постою.“
„Ой гоп по-вечері,
Замикайте, діти, двері,
А ти, стара, не журись,
Та до мене пригорнись!“
Всі гуляють. А де ж Гонта?
Чом він не гуляє!
|