Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/156

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 124 —


 Так Гонта кричав;
По Умані бігав. А серед базару,
В крові, гайдамаки ставили столи;
Де що запопали, страви нанесли
І сіли вечерять. Остатняя кара
Остатня вечеря!
 „Гуляйте, сини!
Пийте, поки пьється, бийте, поки бьється!“
Залізняк гукає. „А ну, навісний,
Ушкварь нам що-небудь, нехай земля гнеться,
Нехай погуляють мої козаки!“
І кобзарь ушкварив:
 „А мій батько орандарь,
 Чоботарь;
 Моя мати пряха
 Та сваха;
 Брати мої, соколи,
 Привели
 І корову із діброви,
 І намиста нанесли.
 А я собі Христя
 В намисті;
 А на лиштві листя
 Та листя,
 І чоботи і підкови.
 Вийду в-ранці до корови,
 Я корову напою,
 Подою,
 З паробками постою.
 Постою.“

 „Ой гоп по-вечері,
 Замикайте, діти, двері,
 А ти, стара, не журись,
 Та до мене пригорнись!“

Всі гуляють. А де ж Гонта?
Чом він не гуляє!