|
Та й знову вернуся
В вашу хату, як приймете.
Поки маю сили,
Трудитимусь...“
Чистим серцем
Поблагословила
Свого Марка... заплакала
Й пішла за ворота.
Розвернулося весілля.
Музикам робота
І підковам. Вареною
Столи й лави миють.
А наймичка шкандибає,
Поспішав в Київ.
Прийшла в Київ — не спочила:
У міщанки стала,
Панялася носить воду,
Бо грошей не стало
На акахвист у Варвари.[1]
Носила-носила,
Кіп із вісім заробила, —
Й Маркові купила
Святу шапочку в пещерах
У Йвана святого,
Щоб голова не боліла
В Марка молодого;
І перстеник у Варвари
Невістці достала,
І, всім святим поклонившись,
До-дому верталась.
Вернулася. Катерина
І Марко зостріли
За ворітьми, ввели в хату
Й за стіл посадили;
|
