Напували й годували,
Про Київ питали,
І в комнаті Катерина
Одпочить послала.
„3а що вони мене люблять?
За що поважають?
О, Боже мій милосердний!
Може, вони знають...
Може, вони догадались...
Ні, не догадались;
Вони добрі...“ І наймичка
Тяжко заридала.
VI.
Тричи крига замерзала,
Тричи розтавала,
Тричи наймичку у Київ
Катря провожала,
Так як матір; і в четвертий
Провела небогу
Аж у поле, до могили,
І молила Бога,
Щоб швиденько верталася,
Бо без неї в хаті
Якось сумно, ніби мати
Покинула хату.
Після Пречистої в неділю,
Та після Першої, Трохим
Старий сидів в сорочці білій,
В брилі, на приспі. Перед ним
З собакою унучок грався,
А внучка в юпку одяглась
