І вшкварив по струнах.
Старий грає, а Ярина
З Степаном танцює;
Старий грає, примовляє,
Ногами тупцює.
„Як-би мені лиха та лиха,
Як-би мені свекрівонька тиха,
Як-би мені чоловік молодий,
До другої не ходив, не любив!
Ой гоп, чики-чики! —
Та червоні черевики,
Та троїсті музики,
Од віку до віку
Я любила б чоловіка!
Ой гоп! Заходивсь,
Зробив хату, оженивсь,
І піч затопив
І вечерять наварив.“
— „А нуте, діти, оттакої!“ —
І старий піднявся;
Як ударить, як ушкварить, —
Аж у боки взявся.
„Чи так, чи не так, —
Уродив постернак,
А петрушку
Криши в юшку, —
Буде смак, буде смак!
Ой так, таки так.
Оженився козак:
Кинув хату
І кімнату,
Та й потяг у байрак.“
— Ні, не така вже, підтопталась
Стара моя сила:
Утомився… А все це ви
Так разворушили.
О, бодай вас! Що-то літа!
