Ця сторінка вичитана
— 188 —
Н. Маркевичу.
Бандуристе, орле сизий!
Добре тобі, брате!
Маєш крила, маєш силу;
Є-коли літати.
Тепер летиш в Україну;
Тебе виглядають;
Полетів би за тобою,
Та хто привітає?
Я й тут чужий, одинокий,
І на Україні
Я сирота, мій голубе,
Як і на чужині!
Чого ж серце бьється, рветься?
Я там одинокий...
Одинокий... а Вкраїна!
А степи широкі!
Там повіє буйнесенький,
Як брат заговорить;
Там в широкім полі воля;
Там синіє море,
Виграває, хвалить Бога,
Тугу розганяє;
Там могили з буйним вітром
В степу розмовляють, —
Розмовляють, сумуючи;
Оттака їх мова:
„Було колись, минулося, —
Не вернеться знову!“
Полетів би, послухав би.
Заплакав би з ними...
Та-ба, — доля приборкала
Міх людьми чужими!
