|
Тече вода в синє море,
Та не витікає,
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грає серце козацькеє,
А думка говорить:
„Куди ти йдеш, не спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,
Молоду дівчину?
На чужині не ті люде, —
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити.“
Сидить козак на тім боці, —
Грає синє море.
Думав, доля зострінеться, —
Спіткалося горе.
А журавлі летять собі
До-дому ключами.
Плаче козак, — шляхи биті
Заросли тернами.
|
