|
Тяжко-важко в світі жити
Сироті без роду:
Нема куди прихилиться, —
Хоч з гори та в воду!
Утопився б молоденький,
Щоб не нудить світом;
Утопився б, — тяжко жити,
І нема, де дітись.
В того доля ходить полем —
Колоски збірає;
А моя десь, ледащиця,
За морем блукає.
Добре тому багатому:
Ёго люде знають;
А зо мною зострінуться —
Мов не добачають.
Багатого губатого
Дівчина шанує;
Надо мною, сиротою,
Сміється, кепкує.
„Чи я ж тобі не вродливий,
Чи не в тебе вдався,
Чи не люблю тебе щиро,
|
