|
За думою дума роєм вилітає,
Одна давить серце, друга роздирає,
А третяя тихо-тихесенько плаче
У самому серці — і ніхто не бачить.
Кому ж її покажу я?
І хто тую мову
Привітає, угадає
Великеє слово?
Всі оглухли, похилились
В кайданах — байдуже...
Ти смієшся, а я плачу,
Великий мій друже.
А що вродить з того плачу?
Болиголов, брате...
Нехай, брате! а ми будем
Сміятись та плакать.
|
