Чого мені тяжко? чого мені нудно?
Чого серце плаче, ридає, кричить,
Мов дитя голодне?... Серце моє трудне,
Чого ти бажаєш? що в тебе болить?
Чи пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш?
Засни, моє серце, на віки засни,
Невкрите, голодне... а люд навісний
Нехай скаженіє... закрий, серце, очі!...
Минають дні, минають ночі;
Минає літо; шелестить
Пожовкле листя... гаснуть очі;
Заснули думи, серце спить;
І все заснуло, — і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже й не плачу, й не сміюсь...
Доле, де ти? доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої, злої!
Не дай спати ходячому,
Серцем замірати,
І гнилою колодою
По світу валятись;
А дай жити — серцем жити
І Тебе хвалити,
І Твій світ нерукотворний
І людей любити...
Страшно впасти у кайдани,
Умірать в неволі;
А ще гірше — спати, спати,
І спати на волі,
