|
„Породила мене мати
В високих палатах,
Та й понесла серед-ночі
У Дніпрі скупати.
Купаючи, розмовляла
Зо мною, малою:
— „Пливи, пливи, моя доню,
Дніпром за водою.
Та випливи русалкою
Завтра серед-ночі;
А я вийду гуляти з ним,
А ти й залоскочеш.
Залоскочи, мов серце,
Нехай не сміється
Надо мною, молодою;
Нехай пьє-упьється
Не моїми кров-слёзами —
Синёю водою
Дніпровою. Нехай собі
Гуляє з дочкою.
Пливи ж, моя єдиная!
Хвилі мої, хвилі,
Привітайте русалоньку!...“ —
Та й заголосила,
Та й побігла. А я собі
Плила за водою,
|
