Цю сторінку схвалено
— 207 —
Зневажають червоную [1]
Калину мою;
Повий мою головоньку, [2]
Росою умий
І вітами широкими
Од сонця закрий.
Мене знайдуть — поховають, [3]
Мене осміють,
Широкиї твої віти
Діти обірвуть.“
В-ранці рано на калині [4]
Пташка щебетала;
Під калиною дівчина
Спала не вставала:
Утомилось молодеє,
На віки спочило.
Вставало сонце з-за могили [5]
Раділи люде встаючи;
А мати й спати не лягала,
Вечерять доню дожидала
І тяжко плакала ждучи.
- ↑ Осміяли…
- ↑ Прийми ж…
- ↑ В-ранці найдуть мене люде (вар. по вид. Кожанч.)
- ↑ Не сон трава перед світом
Одцвіла, зівьяла, —
То дівчина на могилі
Плакать перестала,
Перестала слёзи лити
І тяжко любити;
На вік-віки на могилі
Слёзами умита
Втомилася та й задрімала. - ↑ З за гаю сонечко вставало… (Хата.)
Замітка. Було надрюковано у збірнику Куліша »Хата.« Ми туточки, дрюкуючи по рукопису, за для свідомості оставляємо і варьянти, як вони були у Хаті і у вид. Кожанчикова. Ред.
