Ми в осені таки похожі
Хоч капельку на образ Божий, —
Звичайне, що не всі, а так,
Хоч де-які.
Крутий байрак,
Неначе циган чорний, голий,
В діброві вбитий, або спить;
А по долині, по роздоллі
Із степу перекотиполе
Рудим ягняточком біжить
До річечки собі напитись.
А річечка ёго взяла
Та в Дніпр широкий понесла,
А Дніпр — у море; на край світа
Билину море покотило,
Та й кинуло на чужині.
|