|
Готово! Парус розпустили;
Посунули по синій хвилі,
По-між кугою, [1] в Сир-Дарью,
Байдару та баркас чи-малий.
Прощай, убогий Кос-Арале!
Нудьгу заклятую мою
Ти розважав таки два літа.
Спасибі, друже! Похвались,
Що люде і тебе знайшли
І знали, що з тебе зробить...
Прощай же, друже! Ні хвали,
Ані ганьби я не сплітаю
Твоїй пустині; в иншім краю.
Не знаю, може й нагадаю
Нудьгу колишнюю, колись...
|
