|
Не до-дому в-ночі йдучи
З куминої хати
І не спати лягаючи,
Згадай мене, брате, —
А як прийде нудьга в-гості,
Та й на ніч засяде...
От-тоді мене, мій друже,
Зови на пораду!
От-тоді згадай — в пустині, [1]
Далеко, над морем,
Свого друга веселого,
Як він горе боре,
Як він, свої думи тиї [2]
І серце убоге
Заховавши, ходить собі
Та молиться Богу,
Та згадує Україну
|
