Цю сторінку схвалено
— 250 —
Привітали мене. Мати,
Старесенька мати!
Чи збіраються ще й досі
Веселиї гості
Погуляти у старої,
Погуляти просто
По давнёму, по-старому —
Од світу до світу?
А ви, мої молодиї,
Чорнявиї діти,
Веселиї дівчаточка!
І досі в старої
Танцюєте? А ти, доле,
А ти, мій покою,
Моє свято чорнобриве!
І досі між ними
Тихо-пишно похожаєш?
І тими очима
Аж чорними-голубими
І досі чаруєш
Людські душі? Чи ще й досі
Дивуються всує
На стан гнучкий? Свято моє,
Єдинеє свято!
Як оступлять тебе, доле,[1]
<poem>Діточки-дівчата
Й защебечуть по своёму
Доброму звичаю,
Може й мене ненароком
Діточки згадають;
- ↑
Як зійдуться коло хати
Рожеві дівчата,
Защебечуть по своёму
Доброму звичаю,
Нагадають про торішнє
»Дудочку« *) згадають.
Може яка і про мене
Скаже яке лихо.
Усміхнися, моє серце,
Тихесенько-тихо!
Почервоній, моє любе, —
І більше нічого…
А я, зоренько, в неволі
Хвалитиму Бога!
(Перший рукопис.)
*) Танець. Шевч.
