Не так тиї вороги,
Як добриї люде —
І окрадуть жалкуючи,
Плачучи осудять,
І попросать тебе в хату,
І будуть вітати,
І питать тебе про тебе,
Щоб потім сміятись,
Щоб з тебе сміятись,
Щоб тебе добити.
Без ворогів можно в світі
Як-небудь прожити; А сі добрі люде Найдуть тебе всюди,
І на тім світі добряги
Тебе не забудуть.
П. С.
Не жаль на злого: коло ёго
І слава сторожем стоїть;
А жаль на доброго такого,
Що й славу вміє одурить.
І досі нудно, як згадаю
Готичеський з часами дом;
Село обідране кругом,
І шапочку мужик знімає,
Як флаг побачить: значить пан
У себе з причетом гуляють.
Оцей годований кабан,
Оце ледащо — щирий пан!
Потомок гетьмана дурного
