|
А жаль мені, і жаль великий,
На просвіщенних християн.
І звір того не зробить дикий,
Що ви, бьючи поклони,
З братами дієте. Закони — —
... писані за вас.
То вам байдуже — в добрий час
У Київ їздите що-року,
Та сповідаєтесь, нівроку,
У схимника.
Та й те сказать,
Чого я турбуюсь:
Ані злого, ні доброго
Я вже не почую.
А як, кажу, хто не чує,
То тому й байдуже.
Прилітай же з України,
Єдиний мій друже.
Моя думо пречистая,
Вірная дружино!
Та розскажи, моя зоре,
Про тую Марину:
Як вона у пана злого
І за що страдала;
Та нищечком, щоб не чули,
Або не дознались;
А то скажуть, що по шляхах
Чинемо розбої.
Та ще дальше заправторять, —
Пропадем обоє.
. . . . . . . . . . . [1]
. . . . . . . . . . .
........ Недавно се було.
Через село весілля йшло.
|
