Ця сторінка вичитана
— 288 —
Та надінем вражим ляхам
Кошуленьку білу;
Ні, не білу, а червону...
Ходім-погуляєм,
Та в пригоді свого батька
Старого згадаєм,
Полковника Хвастовського,
Славного Семена.
Ходім, брати: не згинете.
Хлопці, коло мене.“
В Перепъяті гайдамаки
Нишком ночували;
До схід сонця у Хвастові
Хлопъята гуляли.
Прийди з того Межигорья, [1]
Наш славний Палію, —
Подивися, що той Швачка
У Хвастові діє.
Добре діє!... У Хвастові,
У славному місті,
Покотилось ляхів, жидів
Не сто і не двісті,
А тисячи; а майдани
Кровъю червоніли;
А оранди з костёлами,
Мов свічки, згоріли.
В самім замку невеличку
Церковку святую
Не спалено. От-там Швачка
Сліва: „аллилуйя!“
Хвалить Господа, веселий,
- ↑ Прийди, батьку, з Межигорья,
Семене Палію!
Подивися ти на Швачку,
Що він Ляхам діє
У твоёму у Хвастові! (Перш. рукоп.)
