|
Породила мене мати
У високих у палатах, —
Шовком повила;
У золоті, в оксамиті,
Мов та квіточка укрита,
Росла я, росла.
І виросла я на диво:
Кароока, чорнобрива,
Білолиця я.
Убогого полюбила, —
Мати заміж не пустила:
Осталася я
У високих у палатах
Увесь вік свій дівувати...
Недоля моя!
Як билина при долині,
В одинокій самотині
Старіюся я;
На світ Божий не дивлюся,
Ні до кого не горнуся,
А матір стару...
|
