Перейти до вмісту

Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/337

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 305 —

А із стену гайворони
 До ёго летять.
„Ой не клюйте, гайворони,
 Чумацького трупу:
Наклювавшись, подохнете
 Коло мене в-купі.
Ой полетіть, гайворони,
 Мої сизокрилі,
До батечка, та скажіте,
 Щоб службу служили,
Та за мою грішну душу
 Псалтир прочитали,
А дівчині молоденькій
 Скажіть, щоб не ждала.“



 


У неділеньку та ранесенько,
Ще сонечко не зіходило,
А я молоденька
На шлях, на дорогу
Невеселая виходила.
Я виходила за гай на долину,
Щоб не бачила мати,
Мого молодого
Чумака з дороги
Зострічати.
Ой зострілась я
За тими лозами:
Та з чумацькими возами
Ідуть ёго воли,
Воли половиї,
Ідуть, ремикгають;
А чумаченька мого молодого
Коло воликів немає.
Ой копали ёму в степу при дорозі

Та притиками яму;

20