Закохалися обидві
В одного Ивана;
А Иван — козак звичайний —
Обох їх не ганив,
І лицявся то з тиєю,
То з другою любо —
Поки в яру, у-вечері,
Під зеденим дубом
Не зійшлися усі троє…
— От-так-то ти, кате,
Знущаєшся над сестрами!… —
І пішли шукати
Трути-зілля, щоб Ивана
Завтра отруїти.
Найшли зілля, накопали
І стали варити,
Заплакали, заридали,
Та нема де дітись — [1]
Треба варить!…
Наварили;
Ивана зтруїли,
Й поховали коло гаю
В полі на могилі.
І байдуже?… Ні, не дуже!
Бо сестри ходили
Що-день Божий в-ранці-рано
Плакать над Иваном,
Поки й самі потруїлись
Тим зіллям поганим.
