Цю сторінку схвалено
— 308 —
А Бог людям на науку
Поставив їх в полі,
На могилі, тополями, —
І тиї тополі
Над Иваном, на могилі,
Коло того гаю
І без вітру гойдаються,
І вітер гойдає. —
Ой я свого чоловіка
В дорогу послала;
А од шинку та до шинку
Стежечку топтала.
Та до куми заходила
Пшона позичати —
Оттих дітей годувати
В нетопленій хаті.
І нагодувала,
І спати поклала,
Сама пішла до дяка
Добувати пъятака,
Та й заночувала.
А із Криму чоловік
Ледве ноги доволік:
Воли поздихали.
Вози поламались, —
З батіжками чумаченьки
До-дому вертались.
Увійшов у хату,
Ударивсь об поли, —
Лазять діти у запічку,
Голодні і голі.
