Ця сторінка вичитана
— 311 —
Одружились, заховались...
Бодай були не кохались!
Легше було б самій жити,
Як з тобою в світі битись.
Із-за гаю сонце сходить,
Із-за гаю сонце сходить,
За гай і заходить.
По долині у-вечері
Козак смутний ходить.
Ходить він годину,
Ходить він і другу, —
Не виходить чорнобрива
Із темного лугу.
Не виходить зрадливая...
А з яру та лісу,
З собаками та псарями,
Іде пан-гульвіса.
Цькують ёго собаками,
Крутять назад руки,
І завдають козакові
Смертельниї муки.
У лёх ёго молодого
Той пан замикає,
А дівчину покриткою
По світу пускає.
Ой вигострю товариша,
Засуну в халяву;
Та піду шукати правди
І тиєї слави.
Ой піду я не лугами
І не берегами,
А піду я не шляхами,
