|
Що гетьмана Дорошенка
На світі немає.
А я, брати Запорозці,
Возьму собі рясу
Та піду поклони бити
В Межигор до Спаса.“
Задзвонили в усі дзвони,
Гармата грімала;
У дві лави задніпрянці
З москалями стали,
Аж на милю. Між лавами
Понесли клейноди.
Годі тобі, Петре, пити
Із Тясмина воду!
Положили ті клейноди
Попенкові в ноги;
Іди, Петре, в Межигорьє
Молитися Богу!
Не пустили Дорошенка,
У рясі пізнали,
Закували у кайдани,
В Сосницю послали;
А з Сосниці в Ярополче [1]
Віку доживати.
От-так тобі довелося,
Запорозський брате!
Виглянуло над Чигрином
Сонце із-за хмари:
Потягли в свої улуси
З турками татари.
А ляхи з своїм Чарнецьким,
З поганим Степаном,
Запалили церкву Божу,
І кості Богдана
|
