Дівчя любе, чорнобриве
Несло з лёху пиво,
А я глянув, подивився —
Та аж похилився...
Кому воно пиво носить?
Чому босе ходить?
Боже сильний! Твоя сила
Та тобі ж і шкодить.
Ой діброво, темний гаю!
Тебе одягає
Тричи на рік... Багатого
Собі батька маєш.
Раз укриє тебе рясно
Зеленим покровом, —
Аж сам собі дивується
На свою діброву...
Надивившись на доненьку
Любу, молодую,
Візьме її та й огорне
В ризу золотую
І сповив дорогою
Білою габою,
Та й спать ляже, втомившися
Турбою такою. 15 Стичня 1860 р. С. Петербург.
