Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/388

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 356 —
Подражаніє Сербському.

Наїхали старости,
Й молодик за ними;
Вони собі пішли в хату
З батьком розмовляти;
А я в ёго, молодого,
В того чорнобривця,
Беру коня, та і нічого...
Веду до криниці.
Кінь утомлений, копита
Розкуті, розбиті,
Сіделечко мережане
Зопсуте, невкрите.
— Скажи, коню, до кого це
Ви так нагло гнались? —
„До якоїсь чорнобривки
Всю ніч майнували.“
Чи ти ж, коню, будеш пити
З нашої криниці?
Чи буде та чорнобривка
Сей рік молодиця?
4 Мая 1860 р. С. Петербург.



Ликері.
(На память 5 Августа 1860 р.)

Моя ти любо! мій ти друже!
Не ймуть нам віри без хреста,
Не ймуть нам віри без попа,
Раби, невольники недужі!
— — Збрешуть люде —
Одурять! Не одурить Бог: