Ця сторінка вичитана
— 361 —
Зперед-світа до вечора,
А з вечора до досвіта
Летять стріли калениї,
Брязчать шаблі о шеломи,
Трещать списи гартовані
В степу, в незнаємому полі
Середи землі Половецької. [1]
Земля чорна копитами [2]
Поорана, поритая;
Кістьми земля засіяна,
А кровию политая.
І журба-туга на тім полі
Зійшла для руської землі.
Що гомонить от-там, зичить [3]
У досвіта? То повертає
Той Игорь військо на пригоду
Тому буй-туру Всеволоду.
І бились день,
І другий билися;
Та коло полудня на третій
Поникли Игореви стязі.
От-так на березі Каяли
Брати різнились, бо не стало
Крови-вина! Допирували
Хоробрі русичі той пир —
Сватів упоіли
Й самі простяглися
- ↑ В землі дальній Половецькій.
- ↑ Чорна земля копитами
Розорона, засіяна
Костьми була, — политая
Кровъю. Горе на тім полі... - ↑ Що там шумить, гуде-реве
До зорі рано? Повертає
То Игорь військо Всеволоду
Любому брату на помоч.
І бились день!
І другий билися;
Та день о полудня на третій
Упали Игореви стязі.
(Вар. з власного рукопису Шевченка.)
