Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувать,
Та заходиться рештувать
Вози в далекую дорогу?
На той світ, друже мій, до Бога
Почимчикуєм спочивать…
Втомилися і підтоптались
І розуму-таки набрались, —
То й буде з нас! — ходімо спать,
Ходімо в хату спочивать…
Весела хата, щоб ти знала!…
Ой не йдімо, не ходімо,
Рано, друже, рано;
Походимо, посидимо —
На сей світ поглянем!
Поглянемо, моя доле…
Бач, який широкий,
І широкий та веселий,
Ясний та глибокий…
Походимо ж, моя зоре!
Зійдемо на гору —
Спочинемо… а тим часом
Твої сестри-зорі,
Безвічниї, по-під небом
Попливуть, засяють…
