Перейти до вмісту

Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/401

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
1861.

Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувать,
Та заходиться рештувать
Вози в далекую дорогу?
На той світ, друже мій, до Бога
Почимчикуєм спочивать…
Втомилися і підтоптались
І розуму-таки набрались, —
То й буде з нас! — ходімо спать,
Ходімо в хату спочивать…
Весела хата, щоб ти знала!…

 Ой не йдімо, не ходімо,
 Рано, друже, рано;
 Походимо, посидимо —
 На сей світ поглянем!
 Поглянемо, моя доле…
 Бач, який широкий,
 І широкий та веселий,
 Ясний та глибокий…
 Походимо ж, моя зоре!
 Зійдемо на гору —
 Спочинемо… а тим часом
 Твої сестри-зорі,
 Безвічниї, по-під небом
 Попливуть, засяють…

24