От і пішли. Ходили-ходиди, нічого не знайшли. Аж гульк — назустріч нам іде князь, підніма у гору плечі і говорить най такиї речі: „Ей ви, охотники, ловці, молодці! будьте ласкаві, покажіть дружбу. Трапилась мені куниця — красна дівиця; не їм, не пью і не сплю від того часу, а все думаю, як-би її достати. Поможіть мені її піймати; тоді чого душа ваша забажа, усе просіте, усе дам: хоч десять городів, або тридевять кладів, або чого хочете.“ Ну, нам того й треба. Пішли ми по слідам по всім городам, по усіх усюдах, і у Німещину, і у Турещину ; всі царства й государства пройшли, а все куниці не знайшли. От ми і кажемо князю: „Що за диво та звірюка? хиба де кращої нема? Ходім другої шукати.“ Так де тобі! наш князь і слухати не хоче. „Де вже,“ каже, „я не зъїздив, в яких царствах, в яких государствах не бував, а такої куниці, сиріч красної дівиці, не видав.“ Пішли ми впьять по сліду, і як раз у се село зайшли, як ёго дражнять, не знаємо. Тут впьять випала пороша. Ми, ловці-молодці, ну слідить, ну ходить; сёгодні в-ранці встали і таки на слід напали. Певно, що звір наш пішов у двір ваш, а з двору в хату та й сів у кімнату ; тут і мусимо піймати; тут застряла наша куниця, в вашій хаті красная дівиця. Оце ж нашому слову кінець, а ви дайте ділу вінець. Пробі, оддайте нашому князю куницю, вашу красну дівицю. Кажіть же ділом, чи оддасте, чи нехай ще підросте?
Хома (притворно съ сердцемъ). Що за напасть така! Відкіля се ви біду таку накликаєте! Галю! чи чуєш? Галю! порай же, будь ласкава, що мені робити з оціми ловцями-молодцями.
(Галя виходитъ на средину свѣтлицы, останавливается и, стыдливо потупивъ глаза, перебираетъ пальцами передникъ.)
Хома. Бачите ви, ловці-молодці, чого ви натворили? мене старого з дочкою пристидили!... Гай-гай ! так ось же що ми зробимо: хліб святий приймаємо, доброго слова не цураємся, а за те, щоб ви нас не лякали, буцім ми передержуємо куницю, або красну дівицю, вас повьяжемо. Прийшов і наш черед до ладу слово прикладать. Ну, годі ж тобі, дочко, посупившись стояти; чи нема в тебе чим сіх ловців-молодців повьязати? чуєш бо, Галю? А, може, рушників нема?
