Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/46

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 14 —


 Загула
Хортиця з Лугом: „Чую, чую!“
І Дніпр укрили байдаки,
І заспівали козаки:

„У туркені, по тім боці,
Хата на помості.
 Гай, гай! море, грай!
 Реви, скелі ламай!
Поїдемо в гості.

У туркені у кишені
Таляри-дукати.
 Не кишені трусить
 Їдем різать, палить
Братів визволяти!

У туркені яничари
І баша на лаві.
 Гой ги, вороги!
 Ми не маєм ваги!
Наша воля й слава!“

Пливуть собі співаючи;
Море вітер чує.
Попереду Гамалія
Байдаком керує.
Гамалію, серце мліє:
Сказилося море.
Не злякає! і сховались
За хвилі — за гори.


Дрімає в харемі — в раю Византія,
І Скутарь дрімає; БосФор кликотить,
Неначе скажений; то стогне, то виє:
Ёму Византію хочеться збудить.
„Не буди, БосФоре: буде тобі горе!
Твої білі ребра піском занесу,