|
Де паслися ваші коні,
Де тирса шуміла,
Де кров Ляха, Татарина
Морем червоніла...
Вернітеся!...“
— „Не вернуться!“
Загуло, [1] сказало синє море:
„Не вернуться: на віки пропали!“
Правда море, правда синє:
Такая їх доля!
Не вернуться сподівані,
Не вернеться воля,
Не вернеться козачизна,
Не встануть гетьмани,
Не покриють Україну
Червоні жупани.
Обідрана сиротою
По-над Дніпром плаче;
Тяжко-важко сиротині,
А ніхто не бачить,
Тільки ворог, що сміється!
Смійся, лютий враже, [2]
Та не дуже, бо все гине,
Слава не поляже;
Не поляже, а розскаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда [3]
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
|
