|
То я одпочину,
Одпочину...“
Аж слухаю...
Загули кайдани
Під землею... Подивлюся...
О, люде поганий!
Де ти взявся? Що ти робиш?
Чого ти шукаєш
Під землею? Ні, вже мабуть
Я не заховаюсь
І на небі... За що ж кара,
За що мені муки?
Кому я що заподіяв?
Чиї тяжкі руки
В мені [1] душу закували,
Серце запалили
І, ганячи силу,
Думи розпустили?
За-що? не знаю, а карають, [2]
І тяжко карають.
А коли я спокутую,
Коли діжду краю, —
Не бачу й не знаю.
Заворушилася пустиня,
Мов із темної домовини
На той останній страшний суд
Мерці за правдою встають.
То не вмерлі, не зариті [3]
Не суда ідуть просити,
Ні, то люде, живі люде,
В кайданах забиті,
Із нор золото виносять,
|
