Перейти до вмісту

Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/509

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 35 —

 Чи напилися ви, чи ні
 Людської крови?! — Не мені,
 Великий Господи, простому,
 Судить великиї діла
 Твоєї волі... люті зла
 Не дієш без вини нікому!“

І плакав Гус, молитву дія,
І тяжко плакав; люд мовчав
І дивувався: що він діяв?
На кого руку піднімав?
. . . . . . . . .
 Всі здрігнули:
Иван Гус буллу розідрав!

Із Вифлиємскої каплиці
Аж до всесвітнёі столиці
Луна, гогочучи, неслась;
Ченці ховаються: мов кара,
Луна в конклаві віддалась, —
І похилилася тіара...
Шепочеться Авиньоно
З римскими ченцями;
Шепочуться антіпапи,
Аж трясуться стани
Від шопоту. Кардинали
Як гадюки вьються
Круг тіари, та нищечком
Мов коти гризуться
За мишеня... Та й як таки:
Однієї шкури
Така сила! А мясива!
Аж здрігнули мури,
Як зачули, що у Празі
Загелкали гуси
Та з орлами летять биться...
Конклав схаменувся.

...положили

3*