Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/510

— 36 —

Одностайне стати,
І всіх...
...зкликати,
Та і стерегти як мога
І з верху і з долу,
Щоб не втікла тая птаха
На славянське поле.

Як та галич поле крила,
Ченці повалили
До Констанцъї: шляхи, степи
Мов сарана вкрили.

---

Великии Лёх.

(Мистерія.)

I.

Три душі.

Як сніг, три пташечки летіли
Через Субботове і сіли
На похилившемусь хресті
На старій церкві. — „Бог простить:
Ми пташки-душі,^[1] а не люде!
А відсіля виднійше буде,
Як той розкопуватимуть лёх.
Коли-б вже швидче розкопали,
Бо так сказав Петрові Бог:
— „Тоді їх в рай ми повпускаєм,
Як все москаль порозбірає,
Як розкопа Великий лёх.“

Перша душа.

Як була я молодою,
То Присею ^[2] звалась;

---

1. Ми тепер душі. (Перш. рукопис.)
2. То Приською. (ib.)