Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/521

— 47 —

І розпустить правду і волю
По всій Україні.
Так от бачите, сестриці,
Що тут компонують:
На катів та на все добре
Кайдани готують.

Третя.

Я золотом розтопленним
Залью ёму очі.

Перша.

Ні, він, клятий недовірок, ^[1]
Золота не схоче.

Третя.

Я царевими чинами
Скручу ёму руки.

Друга.

А я зберу з всёго світа
Всі зла і всі муки.

Перша.

Ні, сестриці! не так треба:
Поки сліпі люде,
Треба ёго поховати;
А-то лихо буде!
Он бачите: над Чигрином^[2]
Мітла простяглася;
По-над Дніпром і Тясмином
Земля затряслася.
Чи чуєте: застогнала
Гора над Чигрином? ^[3]

---

1. А він клятий недолюдок, (ib.)
2. ... над Київом (ib.)
3. Гора в Чигирині?
   О! сміється і ридає
   Уся Україна! (ib.)